Білоруська криза для Кремля

Головним завданням Москви щодо Білорусі є не захист Лукашенка, а створення умов для гарантованого незмінного зовнішнього курсу Мінська, або навіть встановлення повного контролю над владою Білорусі. Навіть у випадку зміни влади у РБ Кремль хоче бути впевненим у своїх позиціях та перспективах. Влада Кремля надає перевагу підтримці анонсованого Лукашенком плану внесення змін до конституції РБ, які дозволили б перерозподілити владу від президента до уряду та парламенту. А потім провести дострокові вибори – і президентські, і парламентські. Такі зміни у Білорусі мають посилити вплив Росії на політику сусідньої країни.

Досі єдиним суб’єктом білоруської політики був Олександр Лукашенко. Це дозволяло йому без проблем порушувати домовленості з росіянами, знаючи, що у них немає іншого партнера у Білорусі. Кремль розуміє, що будь-які домовленості із Лукашенком діють лише поки він відчуває свою залежність від російської допомоги. Щойно ситуація стабілізується, Лукашенко здатен “забути” про обіцянки. Тому «картопляний диктатор» із своїм «поглядом на всі сторони світу» практично втратив довіру Путіна. Кремлю такий «флюгер» не потрібен.

Кремль активно веде пошук можливих важелів впливу на «сусіда». Москва розглядає як варіанти взаємодії з діючими проросійськими силами на території Білорусі, так і створення власного «кишенькового» ресурсу – політичної партії – яка б була повною мірою залежною від кремлівських «господарів».

Підтвердженням таких намірів стало оприлюднення російським інтернет-виданням The Insider документів, які вказують на плани і деякі результати роботи Адміністрації Президента Росії на білоруському напрямку. Ці документи отримані з управління президента з міжрегіональних і культурних зв’язків із зарубіжними країнами, яке очолює генерал СЗР Володимир Чернов.

У одному з документів, який має назву «Стратегія роботи в Республіці Білорусь» і підготовлений у вересні 2020 року, стверджується, що «для збереження впливу в Білорусії необхідно <...> отримати вплив над максимальною кількістю політичних сил в Білорусі (увійти в керівні органи всіх опозиційних структур) та <...> створити ресурсну базу для формування майбутнього суспільно політичного руху, політичної партії <...> – пошук і підготовка до 1200 кандидатів для подальшої участі в парламентських виборах».

Також The Insider опублікував установчу програму майбутньої прокремлівської партії «Право народу». Офіційно про партію ще не оголосили, але з її програми можна багато що сказати про плани Кремля. Одним з неформальних кураторів проєкту створення такого проросійського руху є референт Управління Президента РФ з прикордонного співробітництва Юрій Шувалов. Він був одним із функціонерів та ідеологів «Єдиної Росії», соратником Бориса Гризлова, а також координатором Центру соціально-консервативної політики, одного з дискусійних клубів ЄР.

Виходячи з тексту установчої програми, Кремль розраховує відвести протестну активність білорусів від боротьби проти вкрадених виборів в бік «конституційних реформ». «Ми не прихильники насильницьких революцій і революційних перетворень, – проголошує програма. – Ми прихильники рішучих реформ, які сформують міцні умови і механізми для реалізації гідності громадян і гідності Республіки Білорусь».

З програми стає зрозуміло, що Кремль планує перехід Білорусі до парламентсько-президентської республіки. «Право народу» також пропонує масштабну приватизацію державного сектора РБ. Вочевидь, для того, щоб вивести з-під державного контролю стратегічні підприємства республіки, які через категоричну відмову влади проводити їхній продаж у Білорусі іронічно називають “столовим сріблом”, натякаючи на бажання Лукашенка залишити їх під своїм управлінням, та передати російському олігархату.

Програма також передбачає «демонтаж цензури» і «повагу свободи і гідності особистості». Враховуючи, де ця програма складалася, ця теза звучить досить іронічно.

Що стосується ідеологічного наповнення – технологи кремлівської АП готові загравати з білоруською ідентичністю. У назвах проєктів і програмі партії помітно дистанціювання від класичного «триєдиний народ», «давньоруська цивілізація» та інше про спільну долю братніх народів. Пропонується цілком сучасний, адаптований під запити білоруського суспільства проєкт, який прив’язує до Росії в м’якому форматі, через економіку.

Кремлівські політтехнологи не даремно «їдять свій хліб». Такий «вовк в овечій шкурі» не є токсичним для білорусів, має шанси на успіх у «вівчарні»…

Author: Admin